Сучасні аспекти обгрунтування вибору дезінфекційних засобів

Валентина Малюга лікар-дезінфекціоніст ТОВ «Лаверна»

«Журнал головної медичної сестри» №1 серпень, 2012

Недивлячись на розвиток і досягнення сучасної медицини інфекційні хвороби залишаються вагомою проблемою людства. СНІД, туберкульоз, парантеральні вірусні гепатити – далеко неповній перелік інфекцій, що мають тенденцію до зростання захворюваності. І сьогодні існує реальна загроза завезення і розповсюдження особливо-небезпечних інфекцій. В силу існування цілого ряду факторів постійно повідомляється про збільшення кількості внутрішньолікарняних хвороб.

Беззаперечним є твердження про важливість дезінфекційних заходів для забезпечення протиепідемічного режиму в лікарняних закладах. Адже дійсно, виникають ситуації, коли єдиним можливим бар’єром на шляху інфекції стає знищення її збудника на об’єктах зовнішнього середовища – дезінфекція.

«Дезінфекція - знищення збудників, переносників інфекційних хвороб шляхом застосування хімічних або фізичних факторів» (Постанова Кабінету Міністрів України від 24.04.1999р. №696 "Про затвердження Правил санітарної охорони території України").

Дезінефекційні заходи, що проводяться в лікувально-профілактичних закладах включають в себе профілактичну і вогнищеву дезінфекцію.

При виникненні в ЛПУ випадків інфекційних захворювань чи небезпечного в епідеміологічному відношенні носійства збудників цих хвороб необхідне проведення вогнищевої (поточної і заключної) дезінфекції. Вона проводиться з метою попередження розповсюдження інфекції поза межі вогнища. Вибір дезінфекційного засобу та режиму його застосування обумовлюється видом і властивостями збудника захворювання.

Профілактична дезінфекція – це комплекс дезінфекційних заходів, що проводяться за відсутності інфекційних захворювань, ціль її проведення – попередження виникнення і розповсюдження інфекцій. Вона здійснюється щоденно і включає знезараження різноманітних об’єктів лікарняного середовища (вироби медичного призначення, поверхні приміщень, предмети обстановки, медичні прилади і апаратура, тощо); антисептичну обробку шкіри рук медичного персоналу та операційного і ін’єкційного поля пацієнтів; знезараження медичних відходів, тощо.

Профілактична дезінфекція є невід’ємною обов’язковою частиною генерального прибирання в ЛПУ. Генеральне прибирання в відділеннях проводиться планово по графіку, затвердженому керівником медичного закладу. Кратність проведення генеральних прибирань визначається у залежності від призначення приміщення та у відповідності до вимог діючих нормативних документів.

При дезінфекції знищуються в основному патогенні чи умовно-патогенні мікроорганізми. Цим дезінфекція відрізняється від стерилізації, при якій знищуються всі види мікроорганізмів і їх спори. Дезінфекцію проводять двома основними методами: фізичними та хімічними.

Фізичні методи знезаражування проводять за допомогою механічних, термічних та променевих засобів.

Механічні методи знезаражування забезпечують видалення, але не знищення мікроорганізмів. Таке знезаражування включає чистку, протирання, миття, прання, вибивання, витрушування, підмітання, фільтрацію, провітрювання та вентиляцію приміщень. При цьому з приміщення і предметів видаляють пил, бруд, різні жирові та білкові забруднення, а разом з ними значну, інколи до 99%, кількість мікроорганізмів.

Термічні методи знезаражування грунтуються на застосуванні високих та низьких температур - використання гарячого повітря, гарячої води, водної пари, кип'ятіння, пастеризації, спалювання, обпалювання, прожарювання, заморожування та висушування.

Найширше застосування в практиці лікувальних закладів знайшли хімічні методи дезінфекції. Хімічні речовини можуть мати різну дію на мікроорганізми: бактерицидну – знищувати бактерії, бактеріостатичну — пригнічувати їх життєдіяльність, спороцидну - здатність вбивати спори, віруліцидну – знищення вірусів, фунгіцидну - здатність вбивати гриби. Сила дії різних хімічних речовин на мікроорганізми також неоднакова. Серед мікробів є дуже стійкі форми, які не піддаються відразу дії дезинфікуючого засобу, інша мікрофлора при таких самих умовах гине відразу. Процес знищення мікробів під час дезінфекції відбувається поступово і залежить від багатьох факторів.

Одним із обов’язкових етапів створення дезінфекційних засобів є їх дослідження специфічних (тобто протимікробних) властивостей, визначення ефективних режимів застосування. Саме ці режими регламентуються Інструкціями чи Методичними вказівками по застосуванню конкретних дезінфекційних засобів. Сурове дотримання режимів (концентрація, температура робочих розчинів, час експозиційної витримки) є визначальними для проведення якісної дезінфекції.

Тисячі хімічних сполук виявляють біоцидну активність. Та для практичного застосування в цілях дезінфекції підходять буквально десятки. Багато біоцидних засобів навіть не допускаються у виробництво, або припиняється їх використання із-за низької антимікробної активності чи високої токсичності, небезпеки забруднення навколишнього середовища.

В Україні на сьогодні в «Державному реєстрі дезінфекційних засобів» вже зареєстровано понад 500 дезінфектантів та антисептиків. І все ж аналіз показує, що перелік активно-діючих речовин, використаних у рецептурі всього цього переліку – залишається досить обмеженим.

Останнім часом при створенні і виробництві дезінфектантів основна увага приділяється розробці багатокомпонентних рецептур, у яких діючі речовини поєднані в оптимальних співвідношеннях, мають широкий спектр антимікробної активності, що забезпечує знищення збудників вірусних та бактеріальних (включаючи вегетативні та спорові форми) інфекцій. Введення у рецептуру дезінфектантів нових модифікованих складових синергічно посилюють антимікробну активність засобів та поліпшують їх миючі властивості, запах, і при цьому не спричиняють руйнування конструктивних матеріалів об’єктів, які обробляються. В антисептики для обробки рук медичного персоналу обов’язково додаються речовини, що захищають шкіру у разі їх довготривалого використання.

Введення в медичну практику все нових складних технологій з використанням високоточного чутливого обладнання і інструментів вимагають застосування більш ефективних спеціальних хімічних рецептур, що не викликають негативних реакцій з матеріалами медичних виробів навіть при багатогодинному контакті.

Вибираючи засіб для дезінфекції в тому чи іншому лікувальному закладі, відділенні, і навіть палаті, обов’язково враховують специфіку роботи установи, персоналу, технічні можливості (в т.ч. стан вентеляційного обладнання), забезпеченість апаратурою, засобами індивідуального захисту, режим роботи, розглядають властивості дезінфектантів і антисептиків.

В залежності від активно-діючої речовини, деззасоби поділяються на декілька основних груп, що вміщують: галогени, перекисні сполуки, альдегіди, сполуки з гуанідіновою структурою, спирти, феноли, кислоти, поверхнево-активні речовини до яких відносяться і четвертинні амонієві сполуки (ЧАС) та третинні алкілалкіламіни.

Коротко розглянемо основні характеристики деяких груп засобів, що найчастіше використовуються для цілей дезінфекції в лікувально-профілактичних закладах.

Фенольні сполуки це - анахронізм у складі дезінфекційних засобів через надмірну токсичність, деструктивну дію. Вони небезпечні для здоров’я людей. В багатьох країнах від використання фенолів відмовились повністю.

Галогенвміщуючі сполуки. Активними компонетнами цієї групи сполук є хлор, йод або бром.

Найбільш часто використовують хлорвміщуючі препарати: натрію гіпохлорит, натрієва чи калієва сіль діхлорізоціануронової кислоти, трихлорціанурова кислота, дихлорантин. Хлорвміщуючі сполуки мають широкий спектр антимікробної дії, дезодоруючий та відбілюючий ефекти, здатність до гомогенізації, в т.ч. мокротиння. Деякі хлорвмісні засоби залишаються відносно дешевими та мають ряд недоліків: різкий неприємний запах, погана розчинність у воді, токсичність, нестійкість при зберіганні, різке зниження активності в присутності органічних речовин, у т.ч. білкової природи, корозійна дія на метали, знебарвлення і зниження міцності тканин. При використанні наприклад хлорного вапна, в навколишньому середовищі утворюється ряд небезпечних речовин, що несуть в собі загрозу для еколгії і для здоров’я людини.

Для зменшення кородуючої дії хлорвмііщуючих засобів в їх склад вводять інгібітор корозії, а для надання таким препаратам миючих властивостей – додають поверхнево-активні речовини.

Сучасні хлорвмісні засоби на основі дихлорізоціануронової кислоти та її солей, як правило, мають або композиційний склад, або модернізовану форму випуску, що дозволяє значно нівелювати перераховані негативні якості, і застосовувати препарати для знезараження широкого діапазону об’єктів. За результатами наукових досліджень, практичних застосувань такі засоби більш активні у відношенні збудників вірусних інфекцій та спорових форм бактерій у порівнянні з хлорним вапном, хлораміном.

Хлорвмісні засоби використовуються, в основному, для дезінфекції стійких до корозії поверхонь, санітарно-технічного обладнання, білизни та прибирального інвентарю, а також для знезараження виробів медичного призначення одноразового використання. Препарати на основі діхлорізоціануронової кислоти та її похідних, окрім цього, є засобами вибору для знезараження води, ємностей для питної води, харчових продуктів. При загрозі виникнення і розповсюдження особливо-небезпечних інфекцій чи інфекційних хвороб із невстановленим збудником в переліку дезінфектанті, що рекомендує ВООЗ для застосування в першу чергу – засоби на основі хлору, в т.ч. як одні із найдієвіших серед цієї групи – дихлорізоціануроновакислота та її солі.

Препарати йоду мають виражену антибактеріальну, антивірусну та антигрибкову дію, але не володіють достатньою активністю щодо спор бактерій. Та ряд недоліків дещо знецінюють практичне застосування неорганічного йоду. Основним з них є подразнююча дія на шкіру і слизові оболонки, здатність викликати опіки і алергійні реакції. Крім того, неорганічний йод має обмежену розчинність у воді, він летючий і вельми токсичний.

В останні роки усе більш широке застосування знаходять йодофори - комплексні сполуки йоду з розчинними у воді полімерами. Йодофори, а саме - повідон-йод, зберігаючи високі антисептичні властивості неорганічного йоду, і при цьому позбавлені більшості перерахованих вище недоліків (тобто - не подразнюють і не обпікають шкіри та слизові оболонки, практично не викликають алергій, прискорюють репаративні процеси). Вони володіють також миючими властивостями, що значно покращує процес знезаражування. Однією з позитивних властивостей йодофорів є збереження ними високої бактерицидної активності в присутності органічних речовин - білків, крові, гною. Бактерицидна дія йоду у вигляді вказаного комплексу значно пролонгується в порівнянні з неорганічними його сполуками. Цікавою особливістю повідон-йоду – є посилення і прискорення антимікробного ефекту при його розведенні до певних концентрацій. Ці властивості можуть пояснюватись збільшенням долі вільного йоду при послабленні зв’язків з полімерним комплексом в результаті розведення з водою (Керівництво по дезінфекції і стерилізації в медичних установах, США, 2008р.). Повідон-йод стимулює заживлення пошкоджень шкіри та слизових, швів, ран, опіків, інших ушкоджень.

Препарати йоду, а особливо йодофори, застосовуються в якості антисептиків для шкіри та слизових, в комплексному лікуванні опіків, профілактики інфікуванняінших ран тощо.

Перекисні сполуки. Основним представником цієї групи дезінфекційних засобів є пероксид водню. Ці засоби мають широкий спектр антимікробної дії і є найбезпечнішими для людей і тварин, розпадаються до абсолютно нейтральниї для навколишнього середовища речовин. Такі засоби майже без запаху, легко змиваються із поверхонь, не фіксують органіку, а навпаки досить гарно очищують поверхні від таких забруднень як кров, інші біологічні рідини. Все ж перекису водню властиві недоліки: при попаданні на шкіру спричиняє хімічні опіки, має різку подразнюючу дію на слизові оболонки очей та дихальних шляхів, руйнує та знебарвлює тканини, інші пофарбовані об’єкти, кородує метали. Його розчини досить нестабільні, що створює незручності при їх транспортуванні, зберіганні та використанні. Все ж, це надзвичайно перспективна група. Адже, в сполуках з іншими хімічними групами (в особливості із полігуанідінами, ЧАСами) та при комбінації з антикорозійними і стабілізуючими складовими отримують препарати досить стабільні і не шкідливі з високими антимікробними властивостями.

Дуже схожі за своїми характеристиками є представники групи надкислот, в першу чергу надоцтова. При використанні таких компонентів протікає хімічна реакція з виділенням перекисних радикалів, які і обумовлюють знезаражувальну дію та інші властивості дезінфектантів.

Засоби вказаних груп використовуються для дезінфекції поверхонь у приміщеннях, твердих меблів, апаратури, медичних приладів, санітарно-технічного обладнання, лабораторного посуду, медичних інструментів, предметів для догляду за хворими. Перекисні сполуки та надкислоти використовують також для хімічної стерилізації термолабільних виробів медичного призначення і приладів.

Альдегіди. В якості активних компонентів дезінфекційних композицій широко використовуються такі альдегіди: формальдегід (мурав’їний альдегід, метаналь), глутаровий альдегід, альдегід бурштинової (янтарної) кислоти, гліоксаль (щавелевий альдегід), ортофталевий альдегід.

Наявність антимікробної активності практично по відношенню до всіх видів та форм мікроорганізмів і відсутність шкідливого впливу на більшість об’єктів, що обробляються обумовлюють широке використання таких засобів практично в усіх країнах світу. Проте, ця група сполук фіксує білкові забруднення (зокрема, кров та мокротиння). Тому альдегіди необхідно ретельно видаляти перед дезінфекцією. Ці хімічні сполуки мають досить високий рівень токсичності, що не дозволяє використовувати їх достатньо широко для обробки поверхонь, білизни та посуду. Необхідно відмітити, що при використанні альдегідвмісних засобів, найважче попередити інгаляційний шлях проникнення альдегіду в організм працюючих. Тому, надзвичайно важливим є відрегульована, справна робота вентиляційних систем (в т.ч. місцевих витяжок), використання індивідуальних засобів захисту органів дихання. На сьогодні виробниками разом з науковими центрами розроблено рецептури і налагоджено випуск деззасобів, в яких вміст альдегідів незначний. Тому ці дезінфектанти віднесені до 4 класу малонебезпечних речовин за ГОСТ 12.1.007-76. Такі засоби мають усі позитивні властивості альдегідвмісних препаратів, але при цьому, вони менш токсичні.

Цей клас дезінфікуючих засобів використовується для дезінфекції та стерилізації виробів медичного призначення, включаючи хірургічні та стоматологічні інструменти, жорсткі та гнучкі ендоскопи та інструменти до них. Засоби, що належать до 4 групи малонебезпечних речовин можуть бути використані для знезараження різноманітних поверхонь в місцях із особливо високими вимогами санітарно-протиепідемічного режиму. При загрозі ускладнень епідемічної ситуації з карантинних інфекцій серед рекомендацій ВООЗ – застосування для дезінфекційних заходів альдегідвмісних препаратів.

Спирти. Етанол (етиловий спирт), 1-пропанол (н-пропиловий спирт), 2-пропанол (ізопропиловий спирт, ізопропанол), феноксіпропанол (2-феноксі-1-пропанол) - основні представники. Це екологічно безпечні і відносно не токсичні продукти, але дезінфекційні засоби цієї групи не мають спороцидних властивостей, тобто не знищують спори мікроорганізмів. У ароматичних спиртів (в тч. феноксіпропанол) дещо обмежена віруліцидна дія. Тільки етиловий спирт діє на всі форми вірусів, включаючи і стійкі. Внаслідок негативної дії спиртів може набухати пластик, гума, інші подібні матеріали. Спирти фіксують органічні забруднення, що необхідно враховувати при застосуванні їх у чистому вигляді для обробки поверхонь

Препарати цього класу використовується для обробки невеликих по площині поверхонь у приміщеннях, обладнання, предметів обстановки, приладів, важкодоступних для обробки та тих, що потребують швидкого знезараження та висихання. Спирти – основна складова швидкодіючих антисептиків для рук і шкіряних покривів.

Кислоти. Неорганічні кислоти мають більш сильну дію та більш широкий спектр антимікробної дії, ніж органічні кислоти, проте в наш час вони не використовуються для дезінфекції у лікувально-профілактичних закладах через їх токсичну дію на організм людини, несумісність із матеріалами об’єктів, що піддаються обробці.

Органічні кислоти, а саме гліколева (гідроксиоцтова), лимонна, малонова та молочна використовуються при обробці гемодіалізних апаратів. Деякі з кислот входять до складу комплексних антисептичних засобів. Надоцтова (пероксіоцтова) кислота має високі антимікробні властивості, навіть по відношенню до спорових форм бактерій.

Поверхнево-активні речовини до яких відносять декілька хімічних сполук, що володіють знезаражувальними властивостями і використовуються у виробництві деззасобів, а саме – сполуки із гуанідіновою основою, группа четвертинних амонійних сполук, третинні аміни.

Група четвертинних амонієвих сполук (ЧАС). У якості активно діючих речовин цього класу у дезінфікуючих композиціях найчастіше використовуються такі сполуки: катамін АБ, дидецилдиметиламоній хлорид, диоктилдиметиламоній хлорид, алкілдиметилбензиламоній хлорид та інші.

ЧАСи мають цілий ряд цінних якостей: низька токсичність та еколого-гігієнічна безпека, наявність гарних миючих властивостей. Вони досить активні по відношенню до вегетативних форм бактерій. ЧАСи ефективні для збудників кишкових і краплинних інфекцій бактеріальної етіології, грибів, деяких вірусів, однак недостатньо активні до культур протей і псевдомонад та сприяють формуванню резистентних штамів цих культур. В той же час, збільшення концентрації ЧАС у деззасобі підвищує його деструктивну дію на оброблювані поверхні і негативно впливає на здоров’я людей, які з ними працюють Щодо мікобактерій туберкульозу, спор бацил та гідрофільних вірусів, то ЧАСи малоактивні або неактивні зовсім. Тому деззасоби з групи ЧАС придатні для дезінфекції обмеженого кола об’єктів. На сьогодні на території США, Японії, Европи, засоби на основі ЧАСів заборонені для дезінфекції інструментів та ендоскопів і залишаються актуальними лише для предметів лікарняної обстановки та в харчовій промисловості.

Водночас у комбінації з іншими діючими речовинами ЧАС утворюють дуже цікаві та перспективні сполуки. З метою дезінфекції та передстерилізаційного очищення медичних інструментів також доцільно використовувати композиційні засоби де однією зі складових є речовина із групи ЧАСів. Такі дезінфектанти не фіксують органічні забруднення, а навпаки очищують поверхні.

Сполуки з гуанідиновою структурою. Цю групу дезінфекційних засобів представляють різні похідні гуанідину. Серед них найбільш часто застосовуються полігексаметиленгуанідину хлорид, полігексаметиленгуанідину фосфат, октенідіну дігідрохлорид, хлоргексидину біглюконат. Ці хімічні сполуки досить різняться за своїми властивостями. Наприклад, достеменно доведено, щозавдяки своїй полімерній природі полігуанідин володіє вищою бактерицидною активністю та значно нижчою токсичністю, ніж його низькомолекулярний аналог – хлоргексидин. Похідні гуанідинів мало активні по відношенню до збудників туберкульозу (знищення цих патогенів можливе тільки при достатньо високих концентраціях). Полігуанідини – одна з перспективних груп сучасних деззасобів. Вони мають низьку токсичність, екологічні, адже розпадаються до безпечних речовин, високу стабільність, не пошкоджують об’єкти, що знезаражуються. Особливістю речовин цієї групи є пролонгована протимікробна дія після застосування дезінфектантів, що на деякий час знижує мікробне обсеменіння об’єктів, які оброблялись.

Такі засоби використовуються для дезінфекції різноманітних поверхонь, предметів догляду за хворими, дезінфекції і очистки виробів медичного призначення. Полігуанідиини застосовують як протимікробну пропитку для тканин. До засобів із гуанідиновою структурою відноситься цілий ряд антисептиків для обробки слизових оболонок, шкіри та прилеглих тканин людини, для комплексного лікування опіків, ран, інфекцій статевих органів, ЛОР-органів та ін.

Третинні алкіламіни. Засоби на їх основі мають широкий спектр антимікробної дії, що включає в себе бактерицидні, віруліцидні, фунгіцидні властивості. Особиво важлива їхня висока активність по відношенню до збудників туберкульозу. Розроблені засоби на основі цієї групи хімічних агентів, яким властива згубна дія щодо геогельмінтів, в т.ч. і знищення яєць цих паразитів. Третинні алкіламіни мають гарні миючі і очищуючі властивості. В той же час, значна частина науковців не виключає здатність таких препаратів викликати алергії, що дещо звужує широту їх застосування. Неоднозначна і наукова думка щодо використання цієї групи засобів з метою хімічної стерилізації.

Засоби на основі третинних алкіламінів використовуються для дезінфекції, особливо дезінфекції, суміщеної з достерилізаційним очищенням виробів медичного призначення, дезінфекції різноманітних поверхонь, об’єктів обстановки.

Комбіновані(композиційні) дезіфекційні засоби, в залежності від їх складових активно-діючих речовин (ЧАСи + альдегіди, ЧАСи + третинні алкіламіни, ЧАСи + похідні гуанідинів, похідні гуанідинів+ перекисні сполуки, перекисні сполуки+ похідні гуанідинів, похідні гуанідинів + альдегіди, альдегіди + похідні гуанідинів + ЧАСи, тощо), різних функціональних добавок (наприклад інгібітори корозії, регулятори рН, речовини, що потенціюють протимікробну дію засобу і т.д.). Композиційні дезінфектанти в нашій країні, та й в Росії, Білорусії, Казахстані, інших країнах досить часто використовуються як універсальні. Тобто, можуть застосовуватись для обробки поверхонь, меблів, для знезараження виробів медичного призначення, для дезінфекції, суміщеної з достерилізаційним очищенням медичних інструментів, для дезінфекції складної апаратури і приладів та інш.

Завдяки комбінації різних активно-діючих складників забезпечується широкий спектр антимікробної дії препаратів. Для надання таких властивостей дезінфікуючим засобам, сучасні виробники використовують хімічні речовини, що самі по собі відносяться до самостійних груп діючих сполук, а в комбінаціях синергічно посилюють антимікробну дію.

При виборі дезінфекційних засобів є цілий ряд важливих аспектів, які можна вважати пріоритетними:

§ спектр антимікробної активності та як результат – ефективність застосування;

§ безпека для здоров’я людини та екологічна безпека засобу;

§ економічний фактор (наскільки економічно вигідне застосування препарату);

§ відсутність пошкоджувальної дії на конструктивні матеріали виробів медичного призначення, медичного обладнання і апаратури

§ здатність до розчинення у воді

Для застосування в медичних закладах вибирають деззасоби, що відносяться до 3 класу (помірно небезпечні) чи 4 класу (малонебезпечні) сполуки за ГОСТ 12.1.007-76. Хімікати більш токсичні – використовувати заборонено.

Одне із важливих питань ефективного використання дезінфекційних

засобів – попередження формування резістентності у деяких мікроорганізмів (в першу чергу збудників внутрішньолікарняних інфекцій) в ході довготривалого застосування препаратів. Швидкість формування резістентності залежить як від виду мікроорганізмів так і від властивостей самих дезінфектантів.

У світовій практиці для попередження виникнення в лікарняному закладі резістентних штамів мікроорганізмів до дезінфекційних засобів проводиться постійний лабораторний моніторінг чутливості мікробів до деззасобів. Та це немалі кошти. Тому, наприклад в Білорусії, пішли іншим шляхом. Лабораторні дослідження проводяться, але не в тих об’ємах, періодичності та широті охоплення спектру мікроорганізмів як, наприклад, в країнах Європи. Саме через це для своєчасного попередження появи у збудників ВЛІ адаптації, а потім і стійкості до дезінфектантів – в практику введена обов’язкова щоквартальна ротація препаратів. Причому, використовується метод чергування застосування деззасобів з різними активно-діючими речовинами. Наприклад, хлорвмісний засіб замінюють на дезінфектант на основі полігуанідинів, в подальшому– з альдегідною основою і т.д.

Для виживання у навколишньому середовищі у кожного мікроорганізму сформована природна толерантність до несприятливих факторів. Досить умовно мікробний світ за ступенем стійкості розділяють на декілька підгруп: високостійкі, із середньою стійкістю, із низкою стійкістю. Саме таку класифікацію наводять в своїх публікаціях фахівці НДІ Дезінфектології Російської Федерації

Таблица 1. Шкала порівняльної стійкості патогенних мікроорганізмів до дезінфекційних засобів *

• НДІ Дезінфектології РФ (Шандала М.Г. , Шестопалов Н.В, Пантєлєєва Л.Г., Абрамова І.М. – 2002, 2011рр.).

Необхідно відмітити, що стійкість мікроорганізмів досить залежить і від

виду патогену, і від особливостей дезінфекційного засобу, що застосовується. Так, до дії деяких активно-діючих речовин більш чутливі віруси групи поліомієліту в порівнянні із збудниками туберкульозної інфекції. Саме тому багато наукових фахівців небезпідставно вважають, що застосування деззасобів у режимах, що забезпечують знищення збудників туберкульозу гарантують при цьому і повну віруліцидну активність (тобто знищення і всіх видів вірусів).

Доведено, що самі по собі збудники парентеральних вірусних гепатитів (в т.ч. В, С), ВІЛ-інфекції при попаданні в навколишнє середовища проявляють низьку стійкість. Але, зовсім інша ситуація, коли вони захищені біологічними субстратами, тобто знаходяться в крові (особливо засохшій), краплях сироватки, гною, тощо. В таких умовах здатність виживати різко збільшується. Тому, надзвичайно важливими етапами дезінфекційних заходів є очистка, вимивання забруднень.

Окрім цього, зважаючи на ранжування мікроорганізмів по стійкості до деззасобів, у випадках, коли в Методичних вказівках до конкретних дезінфектантів для застосування при вірусних патологіях із парентеральним механізмом передачі (ВІЛ, гепатити В, С) і бактеріальних (крім туберкульозу) інфекціях режими різні – необхідно вибирати ті, що більш жорсткі.

В публікаціях медичної наукової спільноти, в т.ч. фахівців НДІ Дезінфектології Російської Федерації наводяться дані щодо протимікробної активності деяких хімічних сполук.

Таблиця 2 . Протимікробна активність хімічних сполук

Позначення: + активні; + не всі сполуки із групи активні; - не активні.

Навіть страшно уявити до чого може призвести придбання і застосування в конкретному лікувальному закладі дезінфектанта чи антисептика, до якого не чутлива мікрофлора, яка вже поселилась в лікарні. Для персоналу ЛПЗ забезпечення ефективності дезінфекції процес дещо віртуальний, око людини не може бачити які збудники ВЛІ, скільки їх і де вони реально є. Лабораторний моніторинг мікрофлори якщо реально і проводиться, то тільки по деяких мікроорганізмах, залишаючи поза увагою багато видів (віруси, мікобактерії ін.).

Тому в Україні на сьогодні розглядається питання щодо планування і проведення ротації дезінфектантів.

При виборі дезінфекційного засобу чи антисептика головною перевагою не може бути тільки ціна. Так, економічна складова – це дуже важливо. Особливо коли не вистачає коштів. Але закупівля якісного препарату, при виборі якого будуть враховані характер об’єктів застосування, спектр антимікробної дії, токсичність, миючі властивості, умови використання, в кінцевому результаті, принесе більшу економічну вигоду. І про це вже відверто говориться на всіх рівнях і в Україні, і в країнах із схожою економічною ситуацією.

Якість дезінфекційного засобу прямо пропорційно залежить від умов його створення та виробництва. Організоване за Міжнародними стандартами виробництво, що підтверджується відповідними Сертифікатами, із жорстким контролем абсолютно всіх етапів: перевірка сировини, тари, дотримання технологічних процесів, дослідження готової продукції – може бути гарантією якості продукції.

Дезінфекція і стерилізація були, є і залишаться найбільш дешевим, доступним, відносно простим і, головне, надійним засобом профілактики інфекцій. В подальших публікаціях буде приділена увага більш детальній інформації щодо конкретних дезінфекційних заходів – дезінфекції виробів медичного призначення, знезараження різноманітних поверхонь і предметів лікарняної обстановки, дезінфекції складної медичної апаратури і приладів, антисептичній обробці рук, шкіри, дезінфекції у випадках виникнення інфекційного захворювання, тощо.

«Журнал головної медичної сестри» №1 серпень, 2012